Види біоресурсів у водоймах Херсонської області



Мінога українська (Еисіопіотуюп тагіае)

Дрібні нижньогубні зуби утворюють лише кілька правильних рядків; вони негусто вкривають собою простір між нижньою щелепною пластинкою і зовнішнім краєм ротової лійки, внаслідок чого не утворюють суцільної смужки. На верхньощелепній пластинці є 2 великих зуби і інколи поміж ними 1-3 невеликих зубчики; на нижньощелепній пластинці 5-10 (найчастіше 7-8) зубів.

Живляться міноги різними дрібними водяними тваринними і рослинними організмами.

Розмножуються один раз в житті після чого гинуть. Відкладають ікру в квітні-травні на ділянках водойм з твердим дном. У статевозрілих особин спинні плавці сполучаються між собою.

Із заплідненої ікри міноги утворюється личинка (амоцет, піскорийка), яка дуже відріз­няється від дорослої форми: у неї не помітно очей, ротова лійка напівкругла (підковоподібна), без зубів, плавці розвинені слабо.

Поширена в основному руслі і додатковій системі (протоках, затоках, заплавних водоймах) річок басейну Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Сіверського Дінця і Прута.

Малочислена. Довжина тіла до 21 см. Занесена до Червоної книги України.


Осетер російський (руський) (Acipenser gueldenstaedtii)

Довжина тіла - до 2,3 м (в середньому 110-130 см), вага - до 100 кг (в середньому близько 12 -16 кг). Самці дрібніші за самиць. Вага та розміри тіла значно варіюють в різних популяціях. Тіло веретеноподібне, видовжене. Рило коротке, тупе. Рот невеликий, вусики розташовані ближче до кінця рила, ніж до рота. Зяброві перетинки прирощені до міжзябрового проміжку. Спинних жучок 9 - 18, черевних 6 - 13, бічних - 25 - 37. У спинному плавці 29-44 променів, у анальному - 18-25. Забарвлення спини сірувато-чорне, боки сірувато-коричневі, черево - біле або жовтувате.

Прохідна риба, яка може мати і жилу форму. Також утворює озимі та ярові раси. Живе у морі, для розмноження заходить у річки. Еврітермний вид, живе при температурах води 2,0­24,8 °С. Зустрічається на глибинах від 2 до 130 м, влітку зустрічається на мілководді, взимку мігрує на глибину. Живиться бентосними організмами, здебільшого молюсками, також крабами та дрібною рибою.

Статевої зрілості самці осетра досягають в залежності від популяції у віці 8-10 років, самиці - у віці 10-14 років. Для розмноження риба заходить у річки та може підійматись вверх до 1000 км від гирла. Нерест відбувається у руслі річки на швидкій течії на піщаних або кам'янистих перекатах при температурі води від 9-10 до 20-21С. Плодючість самиць залежить від віку та становить в середньому 250-350 тисяч ікринок. Ікра розсіюється течією та осідає на дно, де прикріплюється до субстрату. Розвиток ікри залежить від температури води та триває приблизно 3-4 діб. Личинки, що з'являються живляться жовтком на протязі 8-10 діб. Молодь живиться личинками безхребетних та дрібними ракоподібними (мізидами, амфіподами). Молоді особини можуть жити у річці більше року, після чого скочуються у море, де живуть до досягнення статевої зрілості.

Вид занесений до Червоної книги України.


Стерлядь (Acipenser ruthenus)

Стерлядь - єдина з осетрових живе у прісних водах. Як й інші представники родини, відкладає ікру за один прийом. Вони влаштовують свої нерестовища в руслах річок, де є кам'янисті місця, або дно вкрите галькою чи грубозернистим піском. До них і приклеюються ікринки, з яких виводяться личинки. Перетворившись на мальків, вони поступово спускаються за течією річки до моря, мальки стерляді залишаються в річці.

Серед осетрових стерлядь найменша за довжиною тіла й масою. Її довжина не перевищує 35-55 см, а маса - 5-6 кг. Зрідка довжина риби досягає близько 80 см, а маса - понад 15 кг. У стерляді, як і в інших осетрових, тіло видовжене, звужується до хвоста, вкрите п'ятьма рядами кісткових щитків - «жучків», хвіст нерівно лопатевий, рот міститься на нижній частині голови. Риба відрізняється від інших осетрових тонким загостреним рилом, на якому є торочкуваті вусики. Спина сірувато-бура або темно-бура, черево жовтувато-біле, плавці сірі.

Веде придонний спосіб життя, обираючи найглибші місця в річках. Вона віддає перевагу прохолодній, чистій, швидкій воді. Це надзвичайно обережна риба. Інколи, переважно вночі або ввечері, вона піднімається до поверхні води, щоб поживитись комахами, зокрема одноденками, які падають на воду. Для цього риба перекидається догори черевом. Живиться стерлядь придонними організмами: черв'яками, личинками комах, іноді поїдає ікру інших риб. Узимку не живиться. У цей час табуни стерляді перебувають у глибоких ямах. Вони залишають їх лише після скресання криги, перед початком нерестової міграції.

Нереститься тільки в швидкотекучих водах, хоч жити може в ставках і озерах, де жиріє, але ніколи не розмножується. Ікру відкладає в період найвищого рівня паводка, коли температура води досягає +13... + 15 °С. Самка може відкласти 10-70 тис. ікринок, діаметр яких досягає 2 мм. З них через тиждень-півтора викльовуються личинки, які підрісши, залишають місця народження і збираються в затонах, на плесах, де знаходять кормові об'єкти. З похолоданням вони переміщуються в глибоководні місця.

Досить цікавими є результати схрещування стерляді з деякими осетровими рибами. Так у гібрида білуги і стерляді - бестера вдало поєднався швидкий ріст морської риби білуги з раннім дозріванням і смаковими якостями річкової риби стерляді.

Вид занесений до Червоної книги України.


Севрюга (Acipenser stellatus)

Прохідна риба родини осетрових.

Довжина до 220 см, вага до 80 кг. Тіло вкрите п'ятьма рядами кісткових жучок (на спині 11­14, по боках 30-36, на череві 10-12), між якими по боках є зірчасті пластинки. Рило сплюснуте та сильно витягнуте, вигнуте до верху. Вусики короткі. Забарвлення на спині темно-сіре, іноді чорне, черево та жучки білі. Живиться бентосними організмами та дрібною рибою. Доросла севрюга здійснює тривалі кормові міграції, влітку тримається на невеликих глибинах, восени та взимку - на глибині до 100 м.

Статевої зрілості досягає в різних водоймах по-різному. Самці у віці 5-13 років, самиці - у 10-17 років. Нерест у річках з квітня по вересень. У великих річках севрюга підіймається на нерест на 200-600 км, у невеликих гірських - на 30-60 км. Ікра відкладається на кам'янистий ґрунт при температурі води 13- 30°С. Плодючість самки 35 - 630 ікринок діаметром 3 мм. Розвиток ікри триває 2-5 діб. Молодь мігрує у море у віці від кількох тижнів до кількох місяців.

Вид занесений до Червоної книги України.


Білуга (Huso huso)

Вид анадромних риб родини осетрових.

Білуга - прохідна риба; для нересту вона заходить далеко у річки (до 1000 км). Відкладає до 1,5 млн. ікринок. Мальки білуги скочуються в море. Живиться білуга рибою, а її молодь - різними безхребетними (молюсками, ракоподібними тощо).

Тіло довге, високе, товсте. Рот великий, півмісячний, зяброві перетинки зрощені між собою і утворюють вільну шкірясту згортку під міжзябровим проміжком. Довжина тіла може сягати 5 м, вага - 1000 кг (зазвичай ловлять особин до 2,5 м і до 200-300 кг). Як виняток, за непідтвердженими даними, зустрічались особини до 2 т і 9 м завдовжки, якщо ці відомості вірні, то білугу можна вважати найбільшою великою прісноводною рибою Земної кулі. Тривалість життя до 100 років. Верхня третина тулубу і голови сірувато-бурі або майже чорні з блакитним чи зеленкуватим відблиском, боки сірувато-білі, черево молочно-біле.

За способом живлення білуга - хижак, який живиться переважно рибою. Починає хижачити ще мальком в річці. У морі живиться переважно рибою (оселедця, тюльки, бички тощо), однак не нехтує і молюсками. У шлунках каспійської білуги знаходили навіть дитинчат каспійської нерпи.

Після нересту скочується назад у море. Нерестові міграції відбуваються двічі на рік: навесні (друга половина березня - квітень, при температурі води 4-5 °С), і восени (вересень - листопад) - нереститься навесні наступного року.

Основна частина чорноморської популяції білуги йде на нерест в основному в Дунай, Дніпро та Дністер, поодинокі особини заходять у Південний Буг.

Статевої зрілості каспійські самці білуги досягають у 13-18 років, а самки - у 16-27 (переважно в 22-27) років. Плодючість білуги, в залежності від розмірів самки, становить від 500 тис. до мільйона (у виняткових випадках - до 5 мільйонів) ікринок. Ікра донна, клейка.

У природі білуга гібридизує зі стерляддю, севрюгою, шипом та осетром.

Вид занесений до Червоної книги України.


Вугор європейський (Anguilla anguilla)

Тіло видовжене змієподібне, довжиною до 2 м, частіше 50-150 см. Вага до 4 кг, іноді до 6 кг. Самиці за розмірами більше самців. Луска дрібна, малопомітна, шкіра вкрита слизом. Розрізняють дві форми вугрів - гостроголових та широкоголових. Голова невелика, трохи сплющена. Нижня щелепа довша за верхню, зуби дрібні. Очі невеликі, зяброві щілини вузькі. Спинний, хвостовий та анальний плавці зливаються у один плавець, який оточує задню частину тіла. Забарвлення може відрізнятись в залежності від віку та умов життя. Спина бура або темно - зелена, боки жовтуваті, черево жовтувате або біле. Особини які виходять у море для розмноження, стають чорними.

Зустрічається здебільшого у річках, віддає перевагу водоймам з густою рослинністю. У молодих особин яскраво виражений негативний реотаксис, потрапивши з моря до річки риби завжди йдуть проти течії. Оскільки вугор може дихати поверхнею шкіри, спостерігали випадки, коли риби переповзали на досить значні відстані вологою травою з однієї водойми до іншої. Дорослі особини мало рухаються у водоймі, довго живуть на одному і тому ж місці. Вугор активний тільки вночі, вдень ховається в природних укриттях або занурюється в мул на досить значну глибину (до 80 см). Молоді особини живляться личинками комах, дрібними ракоподібними та молюсками. Дорослі особини надають перевагу дрібній рибі. Живиться тільки в теплу пору року, взимку впадає в сплячку, занурившись у мул.

Статевої зрілості самці досягають у віці 5 - 6 років, самиці у віці 6 - 7 років. Для нересту риби виходять у море та здійснюють міграцію довжиною у кілька тисяч кілометрів. Самці надають перевагу солонуватій воді, внаслідок чого більша їх частина залишається у гирлах річок. Вугор річковий живе до 88 років.


Пузанок (Alosa tanaica)

Пузанок має високе, стисле з боків, вкорочене в області хвоста тіло з великими очима. На боках тіла зазвичай одна темна пляма позаду зябрової щілини, нерідко ряд з 6-8 темних плям. Зуби у пузанків розвинені дуже слабо, ледве помітні, зябрових тичинок від 50 до 180, тичинки тонкі й довгі хребців 47-51.

Пузанки ростуть повільніше: чорноморсько-азовські мають довжину до 20 см, каспійські - до 28 см.

Пузанок - це в основному солоноватоводний вид, що живе в воді всілякої солоності: чорноморсько-азовські пузанки входять для нересту в прісну воду, каспійські розмножуються як в прісній, так і в солонуватою воді в морі.

Ікра пузанків полупелагічна, при слабкій течії на нерестовищах опускається на дно; діаметр ікринок від (1,3) 1,5 до 3 мм.

Всі пузанки, прохідні, напівпрохідні або солоноватоводні, - чисто планктоноядні форми, що ведуть пелагічний спосіб життя. Пузанок - один з найбільш теплолюбних видів роду алоз. У чорноморсько-азовському басейні пузанок представлений підвидами: чорноморський і азовський.


Оселедець чорноморський (Alosa immaculata)

Прохідна риба Чорного та Азовського морів. Розповсюджена вздовж берегів Чорного моря, особливо в північно-західній частині. Входить в Дон, Дністер, Дунай, Південний Буг.

Довжина до 45 см (зазвичай до 30 см), вага до 1 кг. Тіло видовжене. Голова довга, вузька, в середньому 24 % довжини тіла. Зуби гарно розвинені на обох щелепах. Зябрових тичинок 47-69, в середньому 55, вони тонкі та недовгі, рівні або трохи коротші за зяброві пелюстки, зазвичай мають шипики. Хребців 48-53. Черевних шипів 30-36. Пілоричних придатків 19-59. Спина та голова синьо-зелені, черево та боки - сріблясто-білі з рожевим відтінком. На зябрових кришках зазвичай є темна пляма.

Тривалість життя - до 7 років. Зграйна риба. Зустрічається на глибинах 3 - 90 м. Є дві форми оселедця - крупна (близько ЗО см) та дрібна (до 20 см). Вони відрізняються швидкістю росту та строками нересту. Живиться зазвичай рибою (73 % - хамса, шпрот, тюлька), також ракоподібними (9,5 %).

Риби крупної форми досягають статевої зрілості у віці 3-5 років, дрібної на 2 рік. Нерестова міграція починається навесні, раніше йде крупна форма. Нерест порційний у травні - серпні, у річках, на великій відстані від гирла, при температурі 17,5-26° С. Ікра пелагічна, плодючість 34­49 тисячі ікринок. Молодь зносить течією у море, зазвичай у липні - серпні.


Тюлька звичайна (Clupeonella cultriventm)

Довжина тіла до 110 мм, вага до 9 г. Тіло видовжене, сплюснуте з боків, голова відносно велика. Хребців 41 - 43. Нижня щелепа довша за верхню. Забарвлення: спина темно -сіра, боки та черево - сріблясті. Тривалість життя 3-4 роки. Поширена в опріснених водах Чорного і Азовського морів, навесні у великій кількості заходить у пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, дельту Дунаю, може підійматися на 50-70 км уверх по течії, також може жити у водосховищах.

Нерест із квітня по червень, переважно у травні, у поверхневих шарах води. Ікра пелагічна. Живиться зоопланктоном, переважно дрібними ракоподібними. Цінна промислова риба, вміст жиру у тілі може досягати 18 %. У продаж потрапляє у свіжемороженому, солоному, копченому вигляді, а також у вигляді консервів. Має велике значення як кормова база для хижих риб, зокрема судака.


Шпрот європейський, або кілька (Sprattus sprattus)

Довжина в середньому 9,5-13 см, іноді до 16 см, вага 8 - 10 г. Тіло витягнуте, овальне у поперечному розрізі, черево має кіль. Луска крупна, легко відокремлюється від тіла, кіль має загострену луску, зі спрямованими назад кінчиками. Очі великі, мають тонкі жирові повіки. Нижня щелепа довша за верхню. Бічна лінія на тулубі відсутня, але її пори гарно розвинені на голові. Спинний плавець має 15-19 променів, зміщений назад. Анальний плавець складається з 17-23 променів. Хвостовий плавець має глибокий виріз. Плавальний міхур має сполучення з кишечником та внутрішнім вухом. Забарвлення: спина синя або блакитна, боки та черево - сріблясті.

Зграйна пелагічна риба. Надає перевагу прохолодній воді, з температурою від 6 до 17°С. Навесні та влітку тримається у прохолодній воді на глибинах від 25 до 100 м. При цьому вдень тримається на глибині, вночі підіймається до поверхні, де зграя розсіюється. У жовтні підіймається до поверхні, де відбувається нерест та подальший нагул риби. Живиться зоопланктоном, переважно дрібними ракоподібними. Розповсюджений переважно у відкритому морі, але може підходити до берегів, якщо вода там охолоджується до необхідної для шпроту температури. Тривалість життя 5-6 років.

Статевої зрілості досягає на 2 році життя при довжині тіла близько 12 см. Розмножується у холодну пору року, у березні або жовтні, коли температура води не перевищує 12°С. Нерест неподалік від берегів на глибині 40 - 50 м, зрідка біля поверхні, при солоності від 4-5 до 17-18 проміле. Ікра пелагічна. Плодючість самиць досить висока, від 4 до 10 тисяч ікринок розміром від 0,8 до 1,5 мм. Розвиток ікри триває близько 7 діб. Личинки, що з'являються, мають довжину близько 4 мм та розносяться течіями на великі відстані. На другому році життя шпрот досягає розмірів 7,5-11,2 см, на третьому - 10,6-14,1 см, на четвертому - 12,6 - 15,0 см.


Щука (Esox lucius)

Луска дуже дрібна; в бічній лінії її налічується від 105 до 144 шт. (найчастіше 121-144).

Тіло видовжене; забарвлення його досить мінливе. Здебільшого зустрічається щука з темною спиною, сіро зеленуватими боками, вкритими великими поперечними темними плямами; поміж цих плям - вузькі поперечні світлі плями або лінії. Як правило, щуки, які населяють густо зарослі стоячі водойми, темніші на колір, ніж ті, що живуть в річках. Черево білувате.

Спинний плавець відсунутий далеко назад і розміщений над підхвостовим. Обидва зазначені плавці на вершині закруглені. Хвостовий плавець виїмчастий. На непарних плавцях є чорнуваті або бурі плями, розміщені в кілька майже правильних рядків.

Голова велика, з дуже витягнутим і сплющеним в спинно-черевному напрямі рилом. Рот теж дуже великий, нижня щелепа довша за верхню. Щелепи озброєні численними, досить великими і гострими зубами.

Щука - типова озерно-річкова риба. Дотримується переважно прибережної зони стоячих або повільно текучих водойм, біля заростів надводних і підводних рослин.

Хижа, головною їжею є риба, але живиться також жабами, водяними щурами, водоплавною птицею тощо. Молодь щуки, після вилуплення з ікри, живиться дрібними безхребетними тваринами, але скоро починає живитися мальками різних риб. Дуже швидко росте, набуваючи великих розмірів (довжини тіла до 1,5 м, вага - до 24 кг і більше). Середня вага промислових щук 1 - 3 кг. Статевозрілою стає на 3-4 (зрідка на другому) році життя. Відкладає ікру (до 215 тис. шт., а великі щуки - до 1 млн.) навесні (у березні - квітні), на зарості торішньої рослинності в заплаві річок, при температурі води 3-8°С. Але нерідко нерест щуки відбувається під кригою, ще до початку весняної поводі. Нерест деяких екземплярів затягується до кінця травня. Напівпрохідна форма щуки, що живе в солонуватій воді лиманів, для нересту підіймається в заплави вище розміщених ділянок річок.


Плітка (Rutilus rutilus)

В бічній лінії 41-46 (48) лусок. Формула глоткових зубів найчастіше 6-5, рідше 5-5, 6-6. Райдужна оболонка очей - жовта з червоною плямкою. За черевним плавцем є кіль, вкритий лускою. Спина темна, з блакитним або зеленуватим відтінком. Боки і черево сріблясті. Спинний і хвостовий плавці сірі, грудні - блідо-жовті, а черевний і підхвостовий - оранжевого кольору. Найбільша довжина тіла до 35 см, вага - 1 кг. Середня вага промислових пліток рідко перевищує 100 г.

Плітка - типова прісноводна риба, яка населяє головним чином густо зарослі, стоячі та слабопроточні водойми. Живиться вона водоростями, ніжними паростками водяних рослин, а також дрібними безхребетними тваринами (нижчими ракоподібними, личинками комах тощо). Статевозрілою стає на 3-4 (зрідка на другому) році життя. Відкладає ікру у квітні - травні, на мілководних ділянках в прибережній зоні річок та їх заплавах. Запліднена ікра прилипає до підводних рослин і протягом 3-8 днів розвивається в личинку. Нерідко утворює гібриди з лящем, густерою, краснопіркою, верховодкою.


Тараня (Rutilus rutilus heckeli)

Лусок в бічній лінії 41-45 (46-48). Глоткові зуби 6-5, 5-5, 6-6, 6-4 або 5-4. Кінці грудних, черевних і підхвостового плавців темні. Довжина тіла до 50 см, вага - до 2 кг, але середні розміри виловлюваної тарані значно менші.

Напівпрохідна риба; живе в опріснених ділянках Азовського і Чорного морів, а для нересту заходить в річки (Дніпро до Дніпрогесу, Південний Буг до Олександрівської греблі, Дністер та Дунай; в Сіверському Дінці відсутня).

Тримається дна, живлячись тут дрібними безхребетними тваринами (молюсками, нижчими ракоподібними, червами). Статевозрілою стає на 3-4 році життя. Відкладає ікру (від 22 до 202 тис. ікринок, а в середньому 80 тис.) серед заростей водяних рослин в заплаві річок, у квітні - травні, хоч деяка частина маточного стада тарані відкладає ікру в прибережній зоні відкритих лиманів і навіть в самому Азовському морі (Дніпро-Бузький лиман).

Нерестовий хід в річки починається в лютому, а найчастіше в березні, інколи ще до скресання криги. Після нересту риба зразу ж скочується в лиман та в передгирлові опріснені ділянки моря. У вересні тарань знову починає заходити в лимани та пониззя річок, де гуртується, і в листопаді залягає на зимівлю.


Вирезуб (Rutilus frisii)

Лусок в бічній лінії 53-68, глоткові зуби мітіні (6-5, зрідка 5-5, 6-6). Довжина голови менша від найбільшої висоти тіла; висота підхвостового плавця більша за довжину його основи, а інколи дорівнює їй. Нижня лопать хвостового плавця більша від довжини голови, а висота спинного плавця помітно довша за його довжину. Спина темна, боки сріблясті. Набуває довжини тіла до 61 см, ваги - до 8 кг.

Напівпрохідна риба, яка живе в солонуватій воді відкритих лиманів, а для нересту заходить в річки Дніпро, Південний Буг (до греблі Олександрівської ГЕС) та ін.

Живиться вирезуб переважно дрібними водяними тваринами (личинки комах, черви тощо), причому основною їжею дорослих риб є невеликі за розмірами молюски, а молоді - нижчі ракоподібні і водорості. Статевозрілим стає на 5 -6 році життя. Нерестовий хід з лиману в річки починається від скресання криги (березень). Нереститься у травні, на ділянках з кам’янистим дном та швидкою чистою водою. Відкладає від 89 до 269 тис. ікринок. Після нересту риба швидко скочується в лимани, а її молодь - що вилупилась з ікри, скочується туди восени і до нерестового часу в річку не повертається. З жовтня до льодоставу відбувається другий хід вирезуба з лиману в річки; тут, в передгирлових ділянках, він залягає у ями на зимівлю.

Вид занесений до Червоної книги України.


Головень (Leuciscus cephalus)

Глоткові зуби 2.5-5.2.

Має товсту, з широким плоским лобом, голову. Рот великий, кінцевий. Довжина голови менша від найбільшої висоти тіла або майже дорівнює їй. Найменша висота тіла становить не менше 43% довжини хвостового стебла і трохи більша за довжину основи спинного плавця або дорівнює їй. Підхвостовий плавець на вершині завжди закруглений, спинний - прямо зрізаний, але часто також буває злегка закруглений. Спина темно-зелена, боки сріблясті і часто з жовтуватим відтінком, черево біле. Спинний і хвостовий плавці темно-сірі, грудні, черевні та підхвостовий - помаранчеві або червоні. Довжина тіла до 80 см, вага - іноді до 4 кг.

Поширена майже по всіх прісноводних водоймах, але малочислена риба. Тримається ділянок річок з твердим (каменистим або піщаним) дном та чистою водою, на бистрині. Добре почуває себе також у стоячих (замкнених) або слабопроточних водоймах при умові, коли ці водойми глибокі, мають хрящувате дно та постачаються джерельною водою.

Ненажерлива риба; крім дрібних безхребетних тварин (хробаків, личинок комах тощо), головень живиться раками, жабенятами, дрібною рибою і риб'ячою ікрою. На полювання часто виходить на мілини (піщані коси, неглибокі перекати річок). Статевої зрілості досягає на 3-4 (зрідка на другому) році життя. Нереститься у квітні - травні.

Відкладає до 200 тис. ікринок.

У природних умовах іноді утворює гібриди з верховодкою, підустом та іншими рибами.

Промислове значення головня невелике.


Бобирець (Leuciscus borysthenktis)

Місцева назва - каленик, явдошка.

В бічній лінії 36-40 лусок, формула глоткових зубів дуже різноманітна: 2.5-5.2, 1.5-5.2, 1.4- 5.2, 3.5-5.2, 2.6-5.2 або 2.5-4.2.

Рот невеликий, кінцевий. Спинний плавець прямо зрізаний (зрідка трохи закруглений), підхвостовий - здебільшого закруглений (дуже зрідка прямо обрізаний). Спинний плавець починається позаду основи черевних. Спина темна, черевні і підхвостовий плавці під час нересту яскраво-помаранчеві. У задній частині тіла, на боках, є досить широка темна смуга, яка не простягається вперед далі від початку спинного плавця. У верхній частині боків тіла, при основі кожної лускіт, є бурого кольору плямка. Невеличкі (до 15 см) рибки.

Поширена в багатьох річках України (Дніпрі, Південному Бузі, Дністрі) та додатковій системі цих річок, але нечисленна риба.

У руслі річок тримається ділянок з невеликою течією, серед заростей водяних рослин, поряд з дрібною краснопіркою, на яку зовнішньо дуже схожий. Харчується головним чином дрібними безхребетними тваринами. Нереститься на 2-3 році життя, у травні, відкладаючи в середньому близько 2500 ікринок. Риба промислового значення не має.


В'язь (Lentiscus idus)

Має товсте і досить високе тіло, найбільша висота тіла вкладається в його довжині (без хвостового плавця) 3-3,7 рази. Рот невеликий, кінцевий. Спинний плавець прямо зрізаний; починається він на вертикалі заднього краю основи черевних плавців. Підхвостовий теж прямо зрізаний або трохи виїмчастий. Спина і верхня частина боків тіла (до бічної лінії) темні, нижче тіло сріблясто-біле. Спинний і хвостовий плавці темно-сірі (зрідка червонуваті), інші плавці червоні. Довжина тіла до 50 см, вага-до 2 кг і більше.

Дуже поширена в прісноводних водоймах риба; зустрічається також і в солонуватій воді відкритих лиманів. Тримається на глибоких ділянках річок з повільною течією та мулистим дном.

Живиться в’язь дрібними водяними організмами (черви, личинки комах, молюски). Статевозрілим в’язь стає на 3-4 році життя. Розмножується в кінці березня – початку квітня, при температурі води 7-8°С, у заплаві річок, на швидкій течії. В маловодні роки Нереститься на неглибоких ділянках біля берегів річища. Ікру (близько 100 тис. ікринок) відкладає на затоплену рослинність. Нерест триває не більше 2- 3 днів. Довгий час, поки вода каламутна, в’язь тримається на мілководді, де посилено живиться. Коли ж весняна повідь спадає і вода світлішає, він переходить на глибокі місця водойми. В літературі наводяться відомості про випадки знаходження гібридів між в’язем і білизною.


Краснопірка (Scardinias erythrophthalmm)

Місцями поширена назва - чорнуха.

Тіло досить високе; висота його вкладається в неповній довжині (без хвостового плавця) 2,7- 3,2 рази. Верхня щелепа помітно довша за нижню і трохи видається наперед. За черевними плавцями є кіль, вкритий лускою. Спина темна, боки бронзуваті, черево сріблясто біле. Всі плавці (крім спинного) кров'яно-червоні, а спинний - знизу чорнуватий, а на вершині червоний. Довжина тіла до 25 см, вага - до 400 г (щоправда, розміри і вага зрідка бувають більшими). У промислових виловах найчастіше трапляється краснопірка завдовжки до 15 см і вагою не більше 100 г.

Краснопірка дуже схожа на плітку і в’язя. Від першої вона добре відрізняється за формою рота, положенням на тілі спинного плавця та формулою глоткових зубів (нагадаємо, що у плітки рот не обернений догори, спинний плавець починається над черевними, зуби однорядні), а від в'язя - кількістю лусок в бічній лінії та характером глоткових зубів (у в'язя 55-61, глоткові зуби гладенькі, не зазублені).

Краснопірка - дуже поширена риба в наших водоймах. Любить слабопроточні, дуже зарослі водойми. Місцями виловлюється у значних промислових кількостях.

Живиться краснопірка дрібними водяними тваринами (нижчими ракоподібними, червами, невеликими молюсками тощо), інколи поїдає ікру та мальків риб, але основним видом живлення краснопірки є рослинні організми (водорості, молоді паростки надводних і підводних рослин). Починає відкладати ікру на третьому році життя, у квітні - травні. Інколи нерест затягується до червня. Плодючість краснопірки визначається від 96 до 232 тис. ікринок (в середньому 158 тис.). Утворює гібриди з пліткою, лящем, густерою, верховодкою.


Білизна (Aspins aspius)

В бічній лінії (64) 65-74 (75-76) лусок. Глоткові зуби міцні, гачкоподібні, на поверхні гладенькі, не зазублені, як правило, 3.5-5.3. Зяброві тичинки нечисленні (не більше 10) і короткі, на зябровій дузі сидять не густо.

Нижня щелепа трохи видається вперед. Верхньощелепна кістка доходить до вертикалі переднього краю ока і, зрідка, заходить трохи далі. За черевними плавцями е кіль, вкритий лускою. Висота тіла вкладається в його неповній довжині (без хвостового плавця) 3,5-4,2 рази. Спинний і підхвостовий плавці - виїмчасті, сірого кольору. Решта плавців червонуваті. Спина синювато-сіра, боки сріблясті з блакитним відтінком, черево біле. Довжина тіла до 80 см, вага - до 4 кг (зрідка більше).

Поширена, але нечисленна риба. Населяє прісноводні водойми і солонуваті води річкових лиманів; в останніх живе напівпрохідна форма білизни. Тримається глибоких, добре проточних, з твердим дном ділянок річок; проте зустрічається і у великих озерах заплави.

Хижак, живиться виключно рибою, переважно верховодкою. Часто, полюючи за рибою, виходить на мілині. Молодь білизни живиться дрібними водяними тваринами (головним чином нижчими ракоподібними), але на кінець літа теж переходить на хижий спосіб життя. Статевої зрілості досягає в 3-4-річному віці. Відкладає ікру незабаром після скресання криги, майже одночасно з в'язем, на перекатах у руслі річок або на їх заплаві. Для нересту використовує ділянки водойм з твердим дном та швидкою течією. Плодючість білизни - до 300 тис. ікринок (в середньому 135,5 тис.). Напівпрохідна форма для нересту починає заходити з лиману в річку рано навесні; молодь, що виходить з ікри, скочується в лимани влітку. Восени молодь і дорослі особини білизни знову заходять в річки (пригирлові ділянки), де залягають в ямах на зимівлю.


Вівсянка (Leucaspius delineatus)

Поперечних рядів лусок 40-50, бічна лінія (0) 2-12, глоткові зуби 5-4, 5-5, 1.5-4.1, 1.5-5.1, 2.5- 4.1, 2.5-4.2 або 5-1.4. Зябрових тичинок 14-16, вони густо сидять на зябровій дузі.

Тіло видовжене, найбільша висота вкладається в його довжині (без хвостового плавця) більше як 3,5 рази. Спинний плавець починається над заднім кінцем основи черевних плавців, а під хвостовий - над заднім кінцем спинного. Спина темнувата, з зеленим відтінком, боки сріблясті; вздовж них проходить блискуча блакитна смужка (вона завжди буває добре помітна на задній частині тіла). Довжина тіла до 9 см. Належить до категорії так званих смітних риб.


Лин (Tinea tinea)

В бічній лінії 87-115 лусок, вона довгаста і тонка; глоткові зуби 4-5, 5-4, 5-5, 4-4.

Тіло високе, вкрите великим шаром слизу. Висота тіла в його неповній довжині (без хвостового плавця) вкладається 2,9-3,1 рази. Спинний плавець починається над заднім краєм черевних, а підхвостовий - позаду основи стінного. Рот невеликий, обернений догори. Очі червоні. Спина здебільшого темно-зелена, боки зеленувато-жовті з золотистим відтінком, плавці темно-сірі черево сірувато-біле. За літературними даними, лиш інколи можуть досягати довжини до 70 см і ваги до 7,5 кг. Але розміри вловлюваних екземплярів цієї риби найчастіше бувають не більше 50 см, а вага - 3 кг.

У линів спостерігається явище, яке властиве лише деяким видам із численної кількості риб. У них добре виявлений статевий диморфізм, тобто є ознаки, які зовнішньо відрізняють самку від самця протягом їх життя, а саме: у самців лина довжина черевних плавців більша за довжину грудних або дорівнює їй (у самок черевні плавці коротше грудних), другий нерозгалужений промінь черевних плавців дуже потовщений, лусок в бічній лінії 90-110 (у самок 87-115).

Лин - типова донна риба. Живиться дрібними тваринами, що живуть у мулі, та рослинами Нереститься на 3-4 році життя, в травні - липні, серед заростей водяних рослин, при температурі води не нижче 18-20°С (одночасно з карасем). Відкладає від 280 до 827 тис. ікринок (в середньому від 350 до 400 тис.). Восени, при похолоданні, закопується в мул і впадає в зимову сплячку.


Верховодка (Alburnus albumus)

В бічній лінії (45) 46-52 (53, 54, 55) луски.

Найбільша висота тіла вкладається в його неповній довжині раз, але серед верховодок; що населяють стоячеводні водойми, зустрічаються особини з високим тілом, у яких найбільша висота тіла вкладається в неповній його довжині менше 4 раз. Нижня щелепа довша за верхню і заходить у виїмку в ній. Грудні плавці не досягають черевних. Нижня лопать хвостового плавця трохи довша від верхньої. Спина темна з зеленуватим відтінком, боки черева сріблясті. Спинний і хвостовий плавці сірі, решта плавців при своїй основі жовтуваті або червонуваті. Невеликі рибки: довжина тіла до 17 см, вага - до 35 г (зрідка розміри і вага верховодок бувають більшими).

Дуже поширена і досить численна риба в наших водоймах. Тримається зграями на глибоких місцях, а в теплу й ясну погоду - біля поверхні води.

Живиться дрібненькими водяними тваринами, переважно тими, що живуть у товщі води (зоопланктоном), зрідка водоростями, а також ікрою та мальками риб. Статевої зрілості досягає на 2-3 році життя. Ікру (до 10 тис. шт.) відкладає окремими порціями протягом травня - липня, здебільшого на неглибоких затишних місцях заплави річок; порослих водяною рослинністю. Утворює гібриди з пліткою, головнем, краснопіркою, вівсянкою, плоскиркою та лящем.


Плоскирка (Blicca bjoerkna)

Місцева народна назва - ласкир, плоскир, густера, ласкирка.

У бічній лінії 43-51 луска.

Рот невеликий, напівнижній. Рило широке. Розгалужених променів у спинному плавці, як правило, 8. Підхвостовий плавець довгий. Найбільша висота тіла в його довжині (без хвостового плавця) вкладається 2,2-2,7 рази. Статна сіра з блакитним відтінком, боки тіла і черево сріблясто білі. Непарні плавці здебільшого сірі, парні - інколи червонуваті біля основи. Довжина тіла до 35 см, вага - до 1,2 кг, але звичайна вага плоскирки становить лише 100-200 г.

Плоскирка зовнішньо дуже схожа на ляща. Цих риб, особливо в молодому віці, плутають навіть досвідчені рибалки. Ряд зовнішніх ознак, які наводяться різними авторами, не завжди можуть допомогти відрізнити ляща від плоскирки: вони або перекривають («заходять») одна одну (наприклад, кількість лусок у бічній лінії, кількість нерозгалужених променів у спинному та підхвостовому плавцях) і визначення їх потребує великого досвіду (розміри лускіт) або наявності свіжого, неконсервованого матеріалу, при якому зберігається така зовнішня ознака, як забарвлення тіла. Із ознак, які дають можливість безпомилково відрізняти зазначені види риб, є структура глоткових зубів (у плоскирки вони дворядні а у ляща - однорядні) та кількість лусок над бічною лінією-на вертикалі початку спинного плавця (у плоскирки 9-10, у ляща 11 - 14) Але при аналізі масового матеріалу (наприклад, під час вивчення видового складу риб на промислі) користування наведеними ознаками викликає необхідність витрачати багато часу. Проте дослідження показали, що є інші зовнішні ознаки, за якими можна дуже швидко відрізняти ляща і плоскирку. Це - контури підхвостового плавця і співвідношення між найбільшою та найменшою висотою того ж самого плавця.

Як у ляща, так і у плоскирки позаду найбільшого - першого розгалуженого променя підхвостового плавця, довжина наступних (2-7) променів різко зменшується і висота плавця виразно зменшується, тобто різко падає лінія вирізу плавців. Але далі спостерігається значна відмінність: у ляща різке зменшення довжини розгалужених променів (тобто поглиблення вирізу) поступово і неухильно продовжується до самого кінця підхвостового плавця, а у плоскирки - наступні промені також коротшають, але, по-перше, не до самого кінця плавця, і по- друге, це коротшання настільки повільне, що майже непомітне; в кінці плавця падіння довжини променів затримується (інколи їх розміри навіть трохи збільшуються) і, нарешті, довжина останньою променя плавця зменшується. Форма вирізу в свою чергу викликає відмінності і у формі плавця. У ляща задній кінець підхвостового плавця низький і загострений, а у плоскирки він вищий і трохи закруглений. Найменша висота підхвостового плавця у ляща вкладається у його найбільшій висоті 4-6 раз, а у плоскирки менше, ніж 4 рази. Чим доросліша риба, тим виразніші показані вище відміни у формі підхвостового плавця. При деякій вправі за цією зовнішньою ознакою визначення відбувається швидко (на око) і безпомилково.

Плоскирка - дуже поширена і досить численна риба. Заселяє майже всі прісноводні водойми України, живе також і в слабо-осолонених передгирлових ділянках річок та відкритих лиманах. Тримається дна, на помітно замулених ґрунтах - в місцях, де нешвидко тече вода. Живиться переважно дрібненькими тваринами, що живуть у мулі або плазують по дну (зообентос); внаслідок цього плоскирка є серйозним конкурентом у живленні таких цінних риб, як лящ та сазан. Нереститься у 3 -4-річному віці. Відкладає ікру з кінця квітня до початку червня на неглибоких, порослих рослинністю ділянках заплави річок. Молодь плоскирки перший час живиться водоростями та нижчими ракоподібними в прибережній зоні водойм.


Лящ (Abramis brarna)

Молодий, статевонезрілий лящ на Дніпрі і Бузі - підлящ, козел.

У бічній лінії (49) 50-56 (60) лусок.

Рот маленький, півнижній; під час вишукування їжі в мулі він висувається в трубочку. Найбільша висота тіла становить 35- 40% його неповної довжини. Молоді лящі мають не таке високе (більш довгасте) тіло. Забарвлення тіла мінливе: у молоді сірувато-біле, у більш дорослих - темніше, з жовтувато-золотистим відблиском, а у деяких старих риб воно буває майже чорним.

Плавці сірі, і на кінці (крім грудних) чорні. Довжина тіла до 50 см, вага - до 6 кг і більше. Найчастіше виловлюються лящі вагою 0,8-1,5 кг.

Донна риба; молодь перебуває в прибережній зоні водойм, населяючи заплавні озера, невеликі затоки та інші мілководні ділянки річок, а дорослі тримаються переважно глибоких місць головного русла з мулистим дном та з недосить швидкою течією води. Добре живе лящ і в озерах та в ставках (особливо в ставках руслового типу, де він вирощується одноразово з культурними породами коропа).

Живиться дрібними водяними тваринами і, зрідка, вживає рослини (водорості, молоді паростки вищих рослин). Молодь ляща однолітнього віку майже виключно живиться нижчими ракоподібними, а більш дорослі особини - червами, дрібними молюсками, личинками комах; серед останніх особливе значення мають личинки комара-хірономуса. Нижчі ракоподібні в складі їжі дорослого ляща на середньому Дніпрі займають не більше 1%. Добрими пасовищами для нього є ділянки водойми з замуленим піщаним дном. Найголовнішим конкурентом в живленні ляща є йорж, клепець і плоскирка. При наявності у водоймі надмірної кількості цих риб, а також окуня і плітки, розвиток ляща пригнічується, чисельність його різко знижується.

Статевозрілим стає на третьому (самці) та четвертому (самки) році життя. Для нересту лящі заходять на заплави річок в час весняної поводі. Кладуть ікру на неглибоких тиховодних місцях, вкритих торішньою луговою рослинністю, при температурі води не нижче 12-13°.


Гірчак (Rhodeus sericeus amarus)

Поперечних рядків лусок 34-40, з них лусок, пробитих трубочками бічної лінії 4-6 (7); глоткові зуби однорядні (5-5), не зазублені. Луска при доторкуванні не спадає з тіла.

Спина темно-зеленувата, боки тіла і черево темно-сріблясті. На боках тіла, в задній його частині, е поздовжня зеленувато-синя смужка. В парувальний період тіло самця набуває яскраво-райдужного забарвлення, рило вкривається білими горбками. У самок в цей час забарвлення тіла не змінюється, але в неї виростає довга трубочка, за допомогою якої вона відкладає свою, ікру в зяброву порожнину двостулкових молюсків; тут з ікри гірчака вилуплюються личинки.

Поширений в річках та їх додатковій водній системі. Тримається слабопроточних та стоячих ділянок водойми. Живиться переважно водоростями (фітопланктоном). Розмножується в квітні- серпні. Ареал поширення і кількісний розвиток гірчака, очевидно, тісно пов’язаний з наявністю річкових перловиць та жабурниць, в тілі яких розвивається ікра цієї рибки Довжина тіла до 7, 5 см.

Ніякого промислового значення не має. М’ясо гірчака гіркувате (відкіля і назва рибки).


Сріблястий карась (Carassiusauratus gibelio)

В бічній лінії 28-33 (34) луски; вона іноді неповна.

Тіло нижче, ніж у золотого карася; найбільша висота тіла вкладається в його неповній довжині найчастіше 2,1-2,7 рази. Спинний плавець на вершині трохи виїмчастий. Боки тіла сріблясті, іноді чорні або золотисті. Довжина тіла до 40 см, вага - до 1 кг І більше. Здебільшого виловлюються екземпляри вагою в 0,2-0,5 кг.

Живиться дрібними водяними тваринами товщі води і дна, а також водоростями і рештками вищих рослин. Росте швидше, ніж золотий карась. Нереститься на 3-4 (іноді і на другому) році життя. Відкладає ікру на рослини в травні-червні в неглибоких місцях водойми.


Сазан, короп (Cyprinus саrріо)

У бічній лінії (32) 33- 40 (41) лусок, глоткові зуби 1.1.3-3.1.1 (зрідка 1.2. 3-3. 2.1).

Тіло видовжене, товсте, спина широка. Найбільша висота тіла становить близько 1/3 його неповної довжини.

Проте серед сазанів є форми високотілі (morpha elata), у яких висота тіла вкладається в його неповній довжині 2,5 -2,7 рази) та низькотілі (morpha lnmgaricus), у яких висота тіла вкладається в неповній довжині 3,5-4 рази). Перші зустрічаються здебільшого в стоячих (замкнених) водоймах, а другі - на добре проточних ділянках річок. Спинний плавець на вершині добре виїмчастий. Голова велика, рот нижній, з висувною трубочкою. Спина темна, боки тіла золотисті або мідно-жовті з золотистим відтінком (зрідка, у молодих, тіло темно-сіре з зеленуватим або блакитним відтінком). Молодий сазан дуже схожий на карася, але легко відрізняється від нього наявністю вусиків. Довжина тіла до 1 м, вага - до 20 кг (зрідка більше). Найчастіше виловлюють сазанів вагою 1-3 кг.

Дуже поширений як в прісноводних річкових водоймах, так і в слабоосолоненій воді причорноморських та придунайських лиманів: в останніх живе напівпрохідна форма сазана, яка для нересту і зимівлі заходить у річки. Тримається переважно на тиховодних ділянках водойми з добре розвиненою водяною рослинністю та мулистим дном. Не дуже вибагливий до умов життя; серед коропових у цьому відношенні поступається тільки карасеві.

Всеїдна і ненажерлива риба. Сазан постійно риється в мулі, вишукуючи їжу. Дорослий сазан живиться різними водяними тваринами, які тільки здатний проковтнути, молодими паростками та насінням рослин, а його молодь-нижчими ракоподібними та водоростями. Дуже швидко росте: за сприятливих умов на першому році свого життя може вирости до 300-500 г і навіть більше. Статевозрілим стає в 3-4-річному віці. Нереститься найчастіше у травні на неглибоких, добре прогріваних сонцем ділянках заплави річок, серед густої зарості м’якої підводної рослинності. Дуже плодючий; так у самок сазана з пониззя Дніпра знаходили від 467,9 до 1177,4 тис. ікринок. Ікру відкладає окремими порціями.


Білий амур (Ctenopharyngodon idella)

Велика швидкозростаюча риба, що досягає довжини 1,2 м, маси 33 кг і більше. Має подовжену, трохи сплющену з боків форму тіла, з невисокою головою. Луска цієї риби досить велика. По краю кожної луски (крім розташованих на череві) темний ободок. Початок спинного плавника, розташований попереду підстави плавців, які знаходяться на черевці. Та частина спіни, яка знаходиться перед спинним плавником , а також частина черевця, що знаходиться позаду черевних плавників мають округлу форму. Плавці, які розташовані на череві, не доходять до анального отвору. Плавник, розташований в області заднього проходу - злегка закруглений.

Спинний плавник - малий по довжині, але досить високий. Спинні плавники, і ті, які знаходяться в хвостовій частині - темного кольору, решта - світлі. Спина у амура зеленуватого кольору з сірим відтінком, боки - блискучо-жовтого кольору, черевце - з золотим блиском. Райдужна оболонка очей, також золотистого кольору. Задній кут рота цієї риби розташованій на лінії переднього краю ока. В бічній лінії 38-45 лускіт. Жаберна кришка з радіальними смугами. Зяброві тичинки короткі й рідкі, на першій дузі їх 13-16. Глоткові зуби загострені, дворядні 2,4-4,2, іноді 2,5-5,2. Рот напівнижній. Кишковий тракт довгий, в 2- 3 рази перевищує довжину тіла.

Володіє дуже гострими глотковими зубами, які здавлені з боків, і призначені для подрібнення рослинності. Білий амур - макрофитофаг, харчується вищими водними і прибережними рослинами, виходячи на розливи річок, а також озер в водопілля. Місця, де годується білий амур, можна легко помітити по достатку плаваючого калу, що нагадує екскременти гусаків і качок.

Статевозрілості досягає 4-5-річному віці при досягненні довжини тіла 55-65 см і маси 3-4 кг (у басейні Амура основна маса самок амура стає статевозрілою в 8-9 років, по досягненні 70 см і більше, незначна частина - в 7 років, при довжині 65-70 см, і деколи в 6 років, при довжині не менше 60 см). Плодючість становить 400-2200 тисяч ікринок. Нерест відбувається при досягненні температури води 18-20°С у травні-червні на сильній течії в руслах великих річок, в місцях з джакузі. На нерест піднімається вгору за течією на 100 і більше км під час паводку при наявності сильної зустрічного струму води.


Товстолобик (Hypophthalmichthys)

Тіло у товстолобика досить високе, помірно довге. Голова широка. Очі розташовані нижче середньої лінії тіла, їх нижній край знаходиться нижче кутів рота. Рот верхній, досить великий. Спина сірого кольору, боки сріблясті, черево белесове, плавники світло-сірі, черевні і анальний злегка жовтуваті. Спинний плавник короткий, починається трохи позаду підстави черевних плавників, має 3 негіллястих і 7 гіллястих променів. Луска дрібна, іноді з чорними крапками. Рот косий, спрямований вгору.

В бічній лінії 100-125 луски. Глоткові зуби однорядні 4-4. Очі розташовані низько. Уздовж всього тіла, від горла до анального отвору, тягнеться кіль, на череві частково не покритий лускою. Зяброві тичинки зрослі у вигляді сита, через яке товстолобик проціджує воду. Кишечник у білого товстолобика дуже довгий, більш ніж в 10 разів перевищує довжину тіла.

Велика зграйна пелагічна риба, що досягає в окремих випадках більш 1 м довжини і більше 40 кг маси тіла. Нагулюється у ставках та водосховищах, а на нерест виходить у впадаючі великі річки, канали. В річках товстолоби надають перевагу місцям, захищеним від сильної течії, особливо добре прогріті заплави і стариці. У ставках та озерах можна спостерігати групи товстолобиків, що гріються на мілині з першими променями ранішнього сонця. Пізніше вони переміщуються в затоки, куди вітер зганяє прогріту воду, і тримаються там, у середніх шарах води.

Статевозрілості досягає в 3-4 роки. Нерест після досягнення температури води 18-20°С і збігається з різким підвищенням води в річці - в травні-червні. При попаданні в стоячу воду ікра тоне і гине. Необхідно 100 і більше км русла річки з такою течією для розвитку ікри. Плодючість висока - у великих плідників масою понад 20 кг - до 3 мільйонів, у ставкових риб масою до 8 кг - до 1 мільйона ікринок.


Сом (Silurus glanis Linnd)

Тіло видовжене, в задній частині (починаючи від анального отвору) дуже стиснене з боків, голе. Рот великий, нижня щелепа довша за верхню. На щелепах багато дрібних зубів. Вусиків З пари: 1 пара довгих вусиків розміщена на верхній щелепі, 2 пари коротких - на нижній. Очі маленькі. Спинний плавець невеличкий, в ньому лише 3-5 нерозгалужених променів. Підхвостовий плавець дуже довгий (в ньому 77-92 розгалужених промені) і майже зливається з хвостовим, останній на вершині закруглений. Спина темна, боки тіла оливково-зелені, черево біле з блакитними плямами. На боках тіла є багато темних, неправильної форми плям. Плавці темні. Довжина тіла до 5 м, вага - до 300 кг (найчастіше виловлюються соми вагою 3-5 кг).

Дуже поширений, але недосить численний в прісноводних водоймах. Чимало сома в солонуватій воді відкритих лиманів та опріснених ділянках Азовського і Чорного морів, де живе напівпрохідна форма сома. Перебуває в глибоких, не забруднених ямах, серед корчів, з яких виходить на мілководдя лише навесні для нересту.

Мальки сома спочатку живляться дрібненькими безхребетними тваринами, але незабаром переходять на живлення молоддю риб. Статевозрілим сом стає в 3-4-річному віці. Нереститься в травні - червні на повільній течії, в заплаві річок, серед м’якої водяної рослинності. Дніпровський сом відкладає до півмільйона ікринок.

Є відомості про те, що сом кладе ікру в лунку - «гніздо» (невеликі заглиблення дна), яке далі, до вилуплення личинок, охороняється самцем. Напівпрохідний сом для нересту із лиманів в квітні заходить в дельту річок, сюди ж він повертається в серпні - вересні на зимівлю.


Судак (Lucioperca lucioperca)

В бічній лінії (75) 80-95 (100) лусок. Ікла є і на піднебінних кістках. Задній кінець верхньої щелепи заходить за задній край ока. Спина зеленувато сіра. На боках тіла є 8-12 темно бурих поперечних смуг, а на перетинках між променями спинних та хвостового плавців - кілька рядків темних крапок. Довжина тіла до 130 см, вага - до 12 кг і більше (вага одного екземпляра вловлюваних судаків найчастіше становить 1-3 кг). Від морського судака (Lucioperca marina) відрізняється більшою кількістю розгалужених променів у другому спинному плавці та меншою шириною лоба, а від берша - головним чином міцними іклами.

Тримається глибоких, незарослих ділянок водойми, з проточною і багатою на кисень водою. Проте судак може добре жити і в не дуже глибоких закритті водоймах (невеликі озера, ставки), якщо вода цих водойм незабруднена. Хижак: вживає дрібну рибу, здебільшого малоцінний видів верховодку, пічкурів, плітку, йоржа і різних бичків тощо. Молодь судака спочатку живиться дрібними безхребетними тваринами, але дуже скоро (через місяць після вилуплення з ікри) теж переходить на хижий спосіб життя. Статевозрілим стає на 3-4 році життя.

Нереститься у квітні-травні в заплаві та біля берегів річок, озер і опріснених лиманів. Ікру відкладає на прикореневу частину рослин. Дуже плодючий: у самок судака великого розміру налічують понад 1 млн. ікринок. Дорослі судаки напівпрохідної форми після нересту та їх молодь дуже швидко скочуються в лимани.


Окунь {Perсa fluviatilis)

Зяброва кришка (operculum) майже гола (вкрита лускою тільки у своїй верхній частині) і не має на собі радіальних смужок, закінчується гострим шипом. Щоки суцільно вкриті лускою, задній край передкришки (praeoperculum) зазублений, знизу несе гачкоподібні зубці. На задньому кінці переднього спинного плавця є темна пляма. Тіло зеленувато-жовте; на боках його є 5-9 поперечних темних смуг. Черевні, підхвостовий та хвостовий плавці, яскраво-червоні, грудні плавці та другий спинний - жовті. Черево сріблясто-біле. Довжина тіла до 50 см, вага - до 1,5 кг.

Дуже поширена і численна риба в різнохарактерних прісноводних водоймах (річках, озерах, ставках, болотах, кам’яних кар’єрах тощо), а також в солонуватій воді лиманів. Основна частина окуня тримається біля берегів, серед заростей водяних рослин, на тиховодді; окуні великих розмірів живуть у ямах серед повалених дерев, корчів та каміння. Живиться переважно тваринною їжею (нижчими ракоподібними, червами, личинками комах, дрібними молюсками) та ікрою риб. Великий окунь, живиться дрібного рибою, в тому числі багато винищує і риб’ячої молоді промислово-цінних видів. Отже, окунь є великим конкурентом у живленні багатьох корисних для промислу риб і їх небезпечним ворогом. Так, наприклад, доведено, що надмірний розвиток окуня та плітки пригнічує розвиток основної промислової риби наших водойм - ляща.

Статевозрілим окунь стає на 2-3 році життя. Нереститься в кінці березня - на початку квітня, незабаром після скресання криги. Проте інколи зустрічаються окремі окуні із зрілими статевими продуктами навіть у травні. Ікру у вигляді довгих, вкритих слизом, стрічок окунь відкладає на підводні рослини біля беретів водойми, в якій він живе.


Царьок, або Сонячний окунь звичайний (Lepomis gibbosus)

Розмір може досягати до 40 см, вага до 0,6 кг, в ріках України розмір не перевищує 20 см. Тіло високе, досить яскраво забарвлене. Спина зеленувато-оливкова, по боках помаранчеві плями та темні смуги, черево жовте. Тіло та голова вкрита великою кількістю зелених та червоних плям, губи блакитні, плавці жовті. Самець має «вушка» - чорні з червоною облямівкою, у самиці вони червонувато-жовті.

Статевої зрілості досягають у 2 роки. Нерест з кінця травня до кінця липня. Самець риє на дні ямку в яку самиця відкладає ікру, плодючість - близько 1000 ікринок. Після цього самець охороняє та доглядає ікру та личинок, що з'являються. Личинки виходять через 2 доби, через 5 діб мальки починають плавати.

Промислового значення не має, вважається шкідливою рибою, оскільки знищує молодь цінних промислових риб.

Виростає до 10 см. В період нересту стає агресивним.


Рак річковий (Astacus)

Довжина тіла зазвичай 6-15 см, іноді — до 80 см. Живуть до 20 років і можуть досягати довжини до 25 см та маси до 200 г. Річковий рак має твердий покрив, основу якого становить органічна речовина - хітин. Цей легкий, але твердіший хітиновий покрив захищає м’які частини тіла рака, а зеленувато-бурий колір являється захисним та робить його невидимим на тлі темного дна. Барвники покривів при варінні рака руйнуються і змінюють свій колір - рак стає червоним. Тіло рака складається з головогрудей і черевця. У передній частині тіла на рухомих стебельцях розташовані складні очі. На головогрудях є дві пари вусиків, кінцівки, які утворюють ротовий апарат та п’ять пар ходильних ніг. На першій парі ходильних ніг добре розвинені клешні. Вони слугують для захисту від ворогів, захоплення їжі та її шматування. Невеличкі клешні є й на наступних двох парах ходильних ніг. Шість пар кінцівок розташовані на черевці. Ніжки останньої пари розширені і разом з анальною пластинкою, якою закінчується черевце, утворюють віялоподібний хвостовий плавець.

Підгрібаючи під себе воду, рак здатний швидко плавати, рухаючись заднім кінцем уперед. Річковий рак це всеїдна тварина. Найбільш інтенсивно він харчується після заходу сонця і на світанку. Може живитись водяними рослинами, дрібними тваринами (червами, молюсками, ракоподібними, личинками комах, пуголовками, рибою тощо), рештками організмів. Здалеку відчуває запах їжі за допомогою добре розвинених органів нюху. Рак стає статевозрілим на третьому році життя, коли досягає довжини не менше 7-8 см. Серед статевозрілих особин самців завжди в два-три рази більше, ніж самок. Паруються раки у жовтні-листопаді. Самка прикріплює запліднені ікринки до своїх черевних ніжок. Наприкінці весни або на початку літа з ікринок виходять молоді рачки, загалом схожі на дорослих. Певний період молоді рачки тримаються під черевцем самки і лише згодом переходять до самостійного життя. Протягом перших років життя раки інтенсивно ростуть і кілька разів на рік линяють. Їхні старі покриви лопаються, і раки ледве виповзають з них. Після линяння блакитні покриви раків дуже ніжні, але поступово вони твердішають завдяки відкладенню в них вапна і стають щільними й міцними.

Управління Державного агентства рибного господарства у Херсонській області

Адреса: 73021, м.Херсон, вул.Марії Фортус, 89

тел.:+38 (0552) 27-01-47 , тел/факс:+38 (0552) 27-01-47

E-mail: khrs.rp@darg.gov.ua

Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

ДАРГ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

        f y t